Журналісти проінспектували дитячи табори в Сумах

Минулого тижня мені довелося побувати в трьох дитячих таборах неподалік від Сум. Їхали таким собі десантом з громадських активістів та журналістів. Набиралися вражень та дихали оздоровчим повітрям в дитячому позашкільному оздоровчому закладі санаторного типу «Ровесник», дитячому оздоровчому закладі «Універ» та юнацькому наметово-практичному патріотичному таборі «Коловрат» імені Романа Атаманюка. Оцінювала дитячий простір я з двох позицій:

- мами, яка в цьому році дитину вперше відправляє самостійно відпочивати;

- колишньої вожатої, з чималим досвідом роботи.

ДПОЗ СТ «Ровесник» знаходиться не так далеко від Сум. Його складна назва в собі несе послуги, які надаються дітям. Тобто, окрім дозвілля та відпочинку, вихованці табору мають змогу пройти певні процедури, щоб повноцінно оздоровитися. Тож не дивно, що місцеве керівництво дуже хвалиться медичним пунктом та його обладнанням. Окрім приладів, якими діти гріють носи, бронхи, горла та вуха, є масажний кабінет, фітнес-зал і фітобар з набором чаїв. Не знаю, чи отримує малеча задоволення від цього всього, але користь дійсно є. А чай з шипшини, яким нас пригостили, своїм смаком повернув мене років так на двадцять назад…  

У «Ровеснику» все показово-зразкове: побілені бордюри, квіточки на клумбах, грамоти та нагороди під склом, гурток з квілінгу в бібліотеці, чистота в їдальні, діти в кольорових брендованих футболках (як пояснили нам, такі футболки вдягаються по святах та на особливі події). Своєю яскравою промовою про педагогічну мету, психологічну складову та основне завдання вихователя,  досвідчена директорка табору Палкіна Світлана Олексіївна дала чимало цитат журналістам. А я під час її виступу відповідала сама собі на запитання:

- Чи відправила би я свою дитини відпочивати в цей табір? Скоріш за все – так. Зважаючи на ціну путівки – 3700 грн., моїй родині це було б під силу. Тут тобі і чисте повітря урочища Сосняк, і дисципліна, яка потрібна дитині в 8 років, і суровий керівник, який, скоріш за все, пильно слідкує за роботою вожатих, і чистота, і оздоровчі послуги, що важливо.

- Чи хотіла б я тут працювати? Скоріш за все – ні. Бо мені в цьому таборі було б некомфортно. Слухаючи директорку, я уявляла собі, скільки педагогічних нарад щодо приїзду журналістів було проведено, скільки планів складено та завдань роздано. Бо навіть гурток з квілінгу, незважаючи старанність дітей, що клеїли щось у задушливій бібліотеці при зачинених вікнах, був занадто показовий, як і чай з шипшини, залишки ковточків, якого пошепки рахували хлоп’ята в фіто-барі, щоб не дай боже, гості не почули.

Далі прес-тур відвідав табір «Універ», який, відповідно до назви, складається з факультетів (загонів), деканів (командирів) та кураторів (вожатих»). Що цікаво, знаходиться він неподалік «Ровесника», в тому ж Сосняку, але відмінність повітря, яке було аж дуже насичене-хвойне, відмітили всі.

Як ми дізналися з прес-релізу, в таборі тривалий час не було капітальних ремонтів, не оновлювалося обладнання, але, після зміни власника у 2012 році, стан закладу покращився, вдалося не тільки влаштувати нову опалювальну систему, але й капітально відремонтувати туалети, їдальню та деякі корпуси. В «Універі» нас зустрічала Супрунова Наталія Анатоліївна, заступник директора з виховної роботи, яка вибачилася за відсутність директора, що повіз вихованців у місто на екскурсію. Без урочистих промов та гучних висловів нам показали таборові приміщення, концертну «залу», їдальню та все, про що журналісти перепитували.  Під час нашої перебіжки табором, діти вели звичайне життя, гралися на майданчиках та… варили мило (візит журналістів співпав з іншим цікавим заходом). Окрему увагу привернули наслідки непогоди, що пронеслася Сумщиною на початку липня, повалені дерева в таборі розпилили та зробили з них місця для вечірньої ватри кожному з загонів. Прогулюючись територією, я нагадала собі про питання, тож:

- Чи відправила би я свою дитини відпочивати в цей табір? Скоріш за все – так. Саме тут, на мою думку, відчувається те саме вільне життя, яке мені хотілося б показати своєму сину: окремі корпуси – як острови для кожного загону, повітря свободи, вечірні збори перед багаттям, вожаті, які не звертають увагу на гостей, а роблять свою справу.

- Чи хотіла б я тут працювати? Скоріш за все – так. Чомусь мені здалося, що в «Універі», на відміну від «Ровесника» - працює справжня родина, а не просто робочий колектив. Особливе ставлення до вихованців та своєї діяльності, спокій та комфорт просто відчувалися в атмосфері.

Після «Універу» ми поїхали до нестандартного табору. Гостей приймав «Коловрат», який є наметовим та має патріотичний уклін виховання. Ось тут ми й набралися вражень! Почнемо з того, що до самого табору наш транспорт не доїхав, зупинившись на дорозі, тож далі, десь з кілометр, прес-тур добирався пішки. Нарешті побачили намети, розставлені прямо на високому березі Псла. Що ж казати, такий формат табору підходить не будь-якій дитині, треба бути готовим до інтенсивного режиму, до дотримання суворої дисципліни. Усі таборовики (як називають тут вихованців) за 12 днів зміни мають отримати практичні навички, займатися організацією власного побуту в польових (чи лісових?- авт.) умовах. Як стало ясно з розповіді директорки табору Олесі Горяйнової, мета організації такого місця відпочинку – дати підліткам зрозуміти, на що вони здатні, пробудити у людині бажання вдосконалюватися та переступати через свої слабкості. Перебування у таборі не є простим, на фото можна бачити, в яких умовах діти готують їжу, де вони сплять та миються. Але дисципліна та безсумнівне братерство у «Коловраті» допомагає долати всі ці труднощі. А розуміння, що ти пройшов таку школу та отримав досвід – для дітей є безцінним.

- Чи відправила би я свою дитини відпочивати в цей табір? Скоріш за все – так. Коли моєму синові виповниться 13 років, я б хотіла, щоб він мав досить сили та бажання пройти таке випробування.

- Чи хотіла б я тут працювати? Скоріш за все – ні. Адже особисто у мене не вистачить завзяття та відваги взяти на себе відповідальність за дітей в наметах та не скиглити про відсутність гарячої води. Щоб працювати в такому таборі, треба мати особливий склад характеру, певні практичні навички, знання та досвід виживання в лісових (чи польових? – авт.). Тож довіримо це професіоналам!

Що ж, ми побачили не дуже багато, бо тільки поза обласним центром на Сумщині діють 6 оздоровчих таборів та більше 10 - наметових. Але однозначно ясно, що настільки різні формати літнього відпочинку дають можливість обрати дитині відпочинок, відповідно до її бажань та здібностей.

Табори інспектувала Наталія Єсіна